LudaAdmin

Тарілка-утікачка

Тарілка-утікачка

Оля завжди їла дуже довго. Сиділа зітхала над глибокою тарілкою, розмазувала кашу по стінкам або копирсалася у супі. Перекидала з боку у бік картоплю або закопувала котлету у пюре, шкрябала ложкою денце барвистої тарілки. Уже вся сім’я вийшла з кухні, а Оля сидить. Півгодини, годину, поки не подужає.
Але одного разу, проходячи повз кухню, Оля почула, як на полиці тихенько перемовляються перемиті тарілки. Хтось говорив тонесеньким-тонесеньким голосом – мабуть, маленьке блакитне блюдце.
– Бідолашна ти тарілочка, кожного дня тебе Оля мучає, як ти це терпиш?

Читати далі »Тарілка-утікачка

Перша павутинка

Перша павутинка
Маленький павучок вперше сплів свою павутинку.
– Мамо, тату, йдіть подивіться, – погукав. – Я сам її зробив, мені ніхто не допомагав.
– Яка красива, – похвалили його батьки. – Молодець, синку.
Павутинка й справді вийшла, хоч і невеличка, але гарна та рівненька.
А наступного ранку пішов дощ і важкими краплями продірявив усю павутину.
Набурмосився павучок, але сплів нову, іще кращу, на верхівці кущика.
Щойно він закінчив роботу, як мимо нього пролетіла пташка, зачепила крилом павутину – і порвала її.

Читати далі »Перша павутинка

Дзьоби

Дзьоби
Росла на зайчиковій грядці капуста – одна в одну, кругленька та зелена. Щоранку поливав її заєць, виривав бур’яни, розпушував землю.

Та одного дня сталося лихо – напали на капусту гусениці – товсті й ненажерливі, хрумкали свіже листячко, псували качани.
Заєць і так, і сяк намагався тої гусені позбутися – нічого не виходить. Побіг до дятла – кликати на допомогу.
– Рятуй! – кричить. – Ти жуків-шкідників аж із-під кори дерева дістаєш. Повибирай, будь ласка, гусінь із моїх капустинок.

Читати далі »Дзьоби

Журавликові запаси

Журавликові запаси

До осені журавель заготовив цілу комору овочів, насушив фруктів, крупи перебрав, навіть варення кілька банок зварив.
– Для чого так стараєшся? – кепкувала з нього лисиця. – Ти ж все одно у вирій полетиш.
– А раптом осінь холодна буде, або весна затяжна – а в мене їжі вдосталь запасено. А ти чому нічого не заготовляєш?
– Хіба не знаєш? – пхикнула лисиця. – Ми на зиму ніколи нічого не запасаємо. Взимку, як і влітку, зайців можна наловити, скільки захочеш.

Полетіли птахи у теплі краї і журавель з ними, настала зима, та така люта і сніжна, що ледве-ледве можна лісом ходити. Кілька днів поверталася лисиця у свою холодну нору зла та голодна – ні одного зайця не знайшла, усі від морозів поховалися.
– Сходжу-но я до журавлевої хатки, – придумала лисиця. – Позичу в нього трохи їжі.

Читати далі »Журавликові запаси

Страхайло Борщ

Страхайло Борщ
Страхайло Борщ працював на Фабриці жахів. Він готував найякісніші страхи, спеціально для людського світу, і навіть вигадував нові. Краплинка чи шматочок добре замішаного страху – і от, навіть здоровенні дядечки тремтять наче діти. Можна сказати, що у нього була дуже відповідальна і поважна робота, але от прикрість – виглядав він зовсім не страшно.

– Р-р-р-р! Гар-р-р! – гарчав він щоранку перед дзеркалом, вишкіряючи гострі зуби. – Страшно? Страшно? Отож! Я такий!

І, настовбурчивши шерсть та зробивши грізний погляд, він крокував на роботу.

До обіду все було добре. А от після обіднього сну… Якби хтось дізнався, не минути страхайлу Борщу глузування від інших працівників. Бо саме в обідню пору ставало зрозуміло, що іноді він зовсім, анітрішечки не страшний.

Читати далі »Страхайло Борщ

Битва між хмарами

битва між хмарами
Одного вітряного дня над невеличким, але гарним містечком почали збиратися хмари. Якраз була середина осені, коли сонце вже зрідка балує перехожих ясним промінцем, тож ніхто не здивувався такій погоді. Люди, поглядаючи на небо, поспішали чимшвидше вирішити свої справи і заховатись десь під теплим дахом.

А на небі тим часом розгорталася справжня битва…

Спитаєте, як усе це почалося?

Читати далі »Битва між хмарами