Дзьоби
Росла на зайчиковій грядці капуста – одна в одну, кругленька та зелена. Щоранку поливав її заєць, виривав бур’яни, розпушував землю.

Та одного дня сталося лихо – напали на капусту гусениці – товсті й ненажерливі, хрумкали свіже листячко, псували качани.
Заєць і так, і сяк намагався тої гусені позбутися – нічого не виходить. Побіг до дятла – кликати на допомогу.
– Рятуй! – кричить. – Ти жуків-шкідників аж із-під кори дерева дістаєш. Повибирай, будь ласка, гусінь із моїх капустинок.


Прилетів дятел на грядку, сів на капустину та як почав по ній стукати дзьобом щосили, аж шматки в різні боки полетіли. За хвилинку весь качан і роздовбав.
– Вибач, – каже, – зайчику. Я звик працювати з твердою корою, а твоя капуста дуже ніжна. Не зможу я тобі допомогти.
А гусінь тим часом все глибше в капусту вгризається.
Кинувся заєць до чаплі:
– Допоможи, будь ласка! У тебе дзьоб довгий і тонкий, якраз усіх шкідників акуратно дістанеш.
Прийшла чапля на город, примірилася до капустини та як дзьобне щосили, аж наскрізь качан проткнула.
– Вибач, – каже, – зайчику. Я звикла ловити прудких рибок та жабок, от і дзьобаю сильно й швидко. Не зможу я тобі допомогти.
А гусінь все їсть і їсть капусту, не зупиняється.
Аж заплакав зайчик. Що ж робити?
У кого іще дзьоб довгий та гострий, щоб і гусінь міг дістати, і капусту не зіпсувати?
– Поклич одуда, – підказала сусідка-синичка. – Він якраз комашок добре вміє ловити.
І справді – прийшов одуд допомагати, обережно всю гусінь визбирав, ще й за смачний обід подякував.
– Дивно, – каже зайчик. – Скільки птахів мають довгий дзьоб, але всі по-різному ним користуються…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *